Енергетичний сектор України переживає активні зміни, хоча не всі це помічають. Все більше електроенергії виробляється в децентралізованому форматі, а процеси переходять на цифрові технології.
Віртуальні електростанції – це новітня технологія, здатна кардинально змінити енергетичний ландшафт країни. Разом із новими можливостями постають і юридичні проблеми, які вимагають змін у законодавстві.
ІТ-юрист Дмитро Кондратьєв у своїй статті детально роз’яснює суть віртуальних електростанцій та їх важливість для енергетики України.
Що таке віртуальна електростанція?
Віртуальна електростанція – це концепція, яка нагадує сервіс Uber, але в енергетичному секторі: декілька малих генераторів “керуються” централізовано з використанням сучасних технологій і алгоритмів. Основна ідея полягає в централізованому управлінні децентралізованими ресурсами.
Чому віртуальні електростанції мають майбутнє?
Сучасна світова енергетика рухається від централізованих моделей до децентралізованих і цифрових систем. Це забезпечує більшу гнучкість в управлінні мережами, яка при цьому не передбачає будівництва нових термальних електростанцій.
Віртуальні електростанції дозволяють управляти попитом і генерацією в реальному часі, а також надавати послуги, що стають дедалі затребуванішими. Розподілена енергетика трансформує кожного, хто має сонячні панелі або акумулятори, з простого споживача в потенційного постачальника.
Ця модель також підвищує стійкість системи: централізовані станції можуть стати вразливими, тоді як віртуальні електростанції, що складаються з численних малих генеруючих об’єктів, можуть більш ефективно реагувати на виклики. Крім того, це відкриває нові фінансові перспективи, адже власники можуть продавати надлишки виробленої енергії.
Що з регулюванням?
На сьогоднішній день в українському законодавстві відсутнє чітке визначення терміна “віртуальна електростанція”. Проте вже існують ряд нормативних актів, що закладають основи для впровадження цієї концепції. Наприклад:
- закон “Про ринок електричної енергії” визначає учасників ринку та порядок торгівлі;
- нормативні акти регулюють доступ до мереж і взаємодію з системним оператором;
- ведеться обговорення зміни правил, які забезпечать участь розподілених джерел у ринку допоміжних послуг.
Проте є ще багато невирішених питань, зокрема статус агрегатора, особи, що об’єднує невеликі джерела генерування в єдину віртуальну станцію.
Що далі?
Україна має всі можливості стати провідним регіоном Східної Європи в розробці віртуальних електростанцій. Перші кроки вже зроблено, і ринок поповнюється новими ініціативами, зокрема, компанією Aggregator.energy, яка розробляє цифрову платформу для інтеграції розподілених енергоресурсів та впровадження рішень VPP.
Однак для повноцінного функціонування такого ринку необхідно буде ще багато зусиль — на рівні регулювання та технічної реалізації. Для цього Україні потрібно вжити декілька ключових заходів: визначити поняття агрегатора та віртуальної електростанції в законодавстві, адаптувати енергетичне й податкове законодавство для підтримки бізнесу, чітко прописати технічні стандарти і розпочати пілотні проєкти для перевірки і впровадження нових механізмів.