В 2030 році Міжнародна космічна станція (МКС) вирушить у свій останній політ, упавши в Тихий океан. Ця подія знаменує кінець епохи, оскільки за три десятиліття роботи вона стала важливим елементом наукових досліджень, хоча її реальні досягнення викликають питання. Від моменту, коли перша експедиція у складі одного астронавта і двох космонавтів пришвартувалася до ще недобудованої станції 2 листопада 2000 року, МКС стала домом для тисяч наукових експериментів і міжнародного співробітництва.
Однак, як зазначають деякі критики, зникнення МКС стане втратою для багатьох. Як підкреслює соціолог Паола Кастаньйо-Родрігес з Університету Ексетера, для деяких її закриття – це звільнення від обтяжливих інвестицій. На її думку, існує безліч людей, які вважають, що витрачати гроші на космічну станцію – це марнотратство.
Кастаньйо-Родрігес досліджує, як наука проводиться на МКС та які рішення приймаються в рамках цього процесу. Її книга “По ту сторону лабораторії: соціальні аспекти експериментів на Міжнародній космічній станції” розкриває теми важливих наукових досягнень, таких як вирощування салату в космосі та експеримент з близнюками Келлі.
Дійсно, витрати на МКС вражають: витратили вже понад 150 мільярдів доларів, і NASA забезпечує 3 мільярда доларів щорічно на її утримання. Враховуючи цю суму, цілком логічно вимагати значних наукових результатів. Головна причина будівництва станції в 1990-х полягала в тому, що експерименти на ній можуть допомогти в пошуках нових лікувальних засобів.
Однак, Кастаньйо-Родрігес запевняє, що успіхи не завжди вимірюються великими відкриттями. Більше ніж 4000 експериментів, проведених на станції за 25 років, призвели до публікації 4400 наукових статей. Але результати зазвичай були скромними та поступовими, а не революційними.
Важливість МКС, на її думку, полягає у навчанні науковців проводити експерименти в складних умовах. Це не просто досягнення окремих наукових цілей, а швидше здобуття нових знань про сам процес ведення научних розробок в екстремальних умовах.
Нові МКС
У майбутньому, за словами Кастаньйо-Родрігес, важливою стане та інфраструктура, яку МКС підтримувала. Нові комерційні космічні станції, розроблені такими компаніями як Axiom Space та Blue Origin, мають потенціал перенести частину цих знань. Проте невідомо, наскільки вони зможуть забезпечити прозорість і доступність даних, які були властиві МКС.
Головне питання полягає в тому, чи зможуть нові комерційні станції підтримувати той же рівень міжнародної співпраці та становлення. Поки колишні працівники NASA переходять у приватні компанії, такі цінності можуть бути збережені, але варто задуматися, які ефекти комерціалізація матиме для наукової спільноти.
Кастаньйо-Родрігес відзначає, що нові станції можуть відкрити двері для інших країн у середньому та високому доході до космосу. Як приклад, Axiom Space вже запустила місії для астронавтів з Саудівської Аравії та Туреччини. Проте це змінює динаміку співпраці, де країни стають лише платниками, а не партнерами.
Очікувані зміни вуглиста сподіваються на нові можливості для приватного сектора, але важко уявити, щоб рівень співпраці, який спостерігався на МКС, був таким же, як нинішній.
Коли МКС перестане існувати, ми залишимося без не лише апаратури, а і знищимо частину історії, яка об’єднувала країни в період, коли ще тільки вивчалися основи міжнародної довіри. Попри нинішні глобальні напруження, космонавти продовжують співпрацювати, і важко уявити, що таке може відбутися в комерційній епосі.
Дослідження Кастаньйо-Родрігес охоплюють безліч інтерв’ю з астронавтами та інженерами, які мали можливість зрозуміти, наскільки важливою була ця станція для наукової спільноти. Її спостереження підсумовує один з космонавтів, Сергій Крикалев, який сказав:
“Космічна станція — це експеримент”.