В китайській космічній програмі відбулися незвичайні події, пов’язані з підготовкою до повернення безпілотного пілотного модуля Shenzhou-20 з космічної станції Тяньгун. Хоча Китай регулярно відправляє астронавтів до модуля та назад, цього разу їх не буде на борту. Причиною є виявлення тріщини в одному з вікон капсули, спричиненої зіткненням з космічним сміттям.
Спеціалісти, які займалися аналізом пошкодження, з’ясували, що осколок розміром менше ніж 1 міліметр проник крізь зовнішні шари скла. Хоча ймовірність, що вікно не витримає нагріву під час повторного входу в атмосферу Землі, була визнана низькою, рішення провести рятувальну місію Shenzhou-22 для повернення астронавтів на станцію було ухвалене як запобіжний захід.
Проблема космічного сміття вже давно перебуває на порядку денному міжнародних експертів. Зростаюча кількість космічних програм як з боку держав, так і приватних компаній призводить до все більшої перевантаженості навколоземного простору. За оцінками Європейського космічного агентства, в космосі знаходиться понад 15,1 тисячі тонн матеріалів, які були запущені з Землі. Це включає мільйони об’єктів, що становлять загрозу для існуючих супутників.
Часточки сміття, рухаючись на швидкості близько 7,6 км/с, здатні завдати серйозних пошкоджень. Один з таких фрагментів вартості менше міліметра і став причиною появи тріщини у Shenzhou-20. Гострота ситуації підкреслює тенденцію до збільшення таких випадків у майбутньому, що веде до зростання витрат на усунення наслідків.
Хоча деякі країни можуть відстежувати об’єкти на орбіті, розголошення цих даних ускладнюється національними інтересами та таємницями. Керуючи своєю космічною програмою з військових структур, Китай, як і інші держави, підвищує напруженість у глобальному управлінні космосом.
Відносини між судами в космосі визначає Договір про космос 1967 року, але його норми вже не відображають сучасних реалій. Попри зусилля з вироблення нових норм управління, відсутність обов’язкових міжнародних угод щодо космічного сміття ускладнює вирішення проблеми. Розробляються технології для боротьби з космічним сміттям, але більшість з них перебуває лише на стадії концептуальних проектів.
Серед запропонованих рішень, які можуть дозволити зменшити кількість сміття, – використання великих сіток або гарпунів. Втім, кожен із цих методів має суттєві недоліки, наприклад, витрати пального чи можливість створення нових фрагментів сміття. Перспективним може бути підходи, як-от наземна лазерна зброя, яка спробує уповільнити об’єкти, щоб вони згорали в атмосфері.
Однак без вирішення геополітичних питань, в тому числі національної безпеки, зусилля з очищення від космічного сміття будуть безрезультатними. Виникаючі колізії призводять до створення ще більшої кількості уламків, а історія свідчить про численні випадки, коли використання анти супутникових ракет призвело до збільшення космічного сміття в десятки разів.
Виклик, пов’язаний з космічним сміттям, підкреслює важливість глобальної співпраці для виявлення супутників та обмеження забруднення орбіт. Сукупність міжнародних зусиль, які включатимуть впровадження обов’язкових стандартів для деорбітингу, може стати ключем до вирішення цієї глобальної проблеми. Проте, за словами експертів, можуть знадобитися суттєві негативні наслідки, перш ніж це питання отримає серйозну увагу.