Відкриття метану на Марсі викликало інтерес учених, адже вони почали шукати можливі ознаки життя на Червоній планеті. Зараз дослідники знають, де шукати: глибоко під поверхнею великої марсіанської рівнини.
В загадці з метаном на Марсі науковці блукають вже кілька років. Ровери на поверхні спостерігали сезонні коливання метану, однак орбітальні супутники не виявили значних слідів цієї молекули. Такі зміни є інтригуючими, проте непідтвердженими підказками того, що на Марсі може існувати певний вид життя.
Загалом, однак, Марс виглядає непридатним для проживання. Температура на поверхні зазвичай залишається значно нижчою за нуль, атмосфери майже немає, а небезпечні космічні та сонячні промені постійно атакують планету. Тож, хоча колись на Марсі існували океани і теплі кліматичні умови, навряд чи ми знайдемо живі істоти на його поверхні.
Проте ми можемо звернутися до Землі, аби знайти потенційні місця для марсіанського життя. На нашій планеті життя стало різноманітним і заповнило всі доступні екологічні ніші, починаючи з верхніх шарів атмосфери і до глибин під поверхнею. Існують також численні креативні способи отримання енергії з навколишнього середовища. Найпоширеніший з них — фотосинтез, який підтримує цілу харчову мережу, тоді як домен археїв складається з одноклітинних організмів, які вишукують енергію у всіх можливих формах.
Серед таких організмів — метаногени, які “споживають” водень і виводять метан як побічний продукт. Вони є головними кандидатами на можливе існування марсіанського життя, враховуючи свідчення регулярної появи та зникнення метану на Червоній планеті.
У нещодавньому дослідженні, яке було подано до журналу “Астробіологія”, вчені вивчали Землю на предмет потенційних аналогів марсіанських середовищ, шукаючи метаногени, що розвиваються в умовах, подібних до марсіанських.
Дослідники звузили список можливих аналогічних середовищ до трьох категорій. Перша — це мікроскопічні тріщини в надрах Землі, де материнська порода містить невелику кількість рідин — умови, які можуть бути також притаманні глибоко в марсіанській корі. Друга категорія — це прісні озера, поховані під льодовиками або полярними шапками, які можуть існувати під південною льодовою шапкою Марса. Остання категорія — це надзвичайно солоні, бідні на кисень глибоководні басейни, що відтворюють можливу сезонну появу води на схилах кратерів на Червоній планеті.
Вчені вже виявили метаногени у всіх цих середовищах на Землі, проте цього недостатньо для точності. У новій статті дослідники сформували карту температурних діапазонів, рівнів солоності та значень pH по різних ділянках планети. Потім вони звузили список видів до тих, які процвітають в умовах, що нагадують марсіанські. Нарешті, вони провели аналіз місць на наявність молекулярного водню, який є основним продуктом харчування метаногенів на Землі та потенційного життя на Марсі.
Особливо вчені відзначили, що родини Methanosarcinaceae і Methanomicrobiaceae є найбільш гнучкими, охоплюючи види, що живуть у різних умовах, схожих на марсіанські.
Далі вчені дослідили доступні дані про сам Марс. Хоча інформації недостатньо, особливо про підповерхневі умови, існує достатньо даних, щоб скласти приблизну карту можливого існування рідкої води. Рідка вода є необхідною для підтримки всього життя, навіть витривалих метаногенів. Враховуючи непрямі свідчення про підлідні озера та вологі схили кратерів, дослідники вважають, що найкращі шанси на життя існують глибоко під поверхнею.
Особливо, місце під назвою Планетарія Acidalia, велика рівнина в північному полушарі Марса, має найкращі можливі умови. Але температури там достатньо високі для підтримки рідкої води лише на глибині від 2,7 до 5,5 миль (4,3 до 8,8 кілометрів). На думку дослідників, температура, солоність, pH та наявність водню в цьому місці мають найкращі шанси відповідати умовам, в яких метаногени процвітають на Землі. Тож настав час почати розкопки.