Малі модульні реактори (ММР) — нове покоління ядерних енергетичних установок, здатних забезпечувати електрикою окремі підприємства й навіть домогосподарства. Розробки ведуться в США, Китаї, Південній Кореї, Європі та Росії.
Дослідники з Центру інновацій у сфері чистої енергії вважають, що ММР можуть зрівнятись за доступністю з вітровими й сонячними джерелами, якщо вдасться подолати бар’єри масштабування.
ММР працюють за класичним принципом — через ядерну реакцію нагрівають рідину, яка перетворюється на пару й обертає турбіну. Вони використовують різні технології, палива, охолоджувальні середовища та системи безпеки. Їхні основні переваги — компактність, модульність і заводське виробництво, що здешевлює будівництво.
Щоб стати масовими, ММР мають досягти вартості, співставної з викопним паливом. Масштабування, як і у випадку з поновлюваними джерелами, залишається головною перешкодою. Однак на відміну від великих реакторів, ММР можна частково або повністю виготовляти на заводах, що зменшує витрати і пришвидшує збирання.
Нині у світі функціонують лише два комерційні ММР — у Китаї та Росії, ще три затверджено до будівництва в США. Deloitte нарахувала понад 150 проєктів ММР у розробці, більшість з яких досі існують лише на папері. Чи вдасться їм масштабуватись, стане зрозуміло не раніше ніж за десятиліття.
Попри це, експерти прогнозують, що ММР мають реальні шанси досягти цінового паритету з іншими джерелами енергії. Потужність таких реакторів коливається від 1 до 300 МВт, що робить їх придатними для широкого спектра потреб: від теплопостачання до опріснення води.
Деякі проєкти на базі торію чи розплавлених солей обіцяють ще дешевше паливо, менші витрати на обслуговування та кращу безпеку. А головна перевага — цілодобове енергопостачання незалежно від погодних умов. Це привертає інтерес технологічних гігантів на кшталт Google, Meta та Amazon, які потребують стабільного струму для дата-центрів.
Попри високі стартові витрати, попит і інвестиції зростають. Але ММР, як і будь-яка нова технологія, стикаються з чотирма основними ризиками: технологічним (чи працюватимуть як слід), ринковим (низький попит чи конкуренція), логістичним (дороге виробництво й складність запуску) та регуляторним (потреба в нових нормах, дозволах, залежність від державної політики).