Спільне дослідження науковців з Університету Ессекса, Музею природної історії та інституту ШІ Cross Labs Cross Compass (Велика Британія) підтвердило, що обидва підходи Дарвіна та Воллеса є правильними.
Результати опубліковані в журналі Communications Biology.
Дарвін вважав, що самці демонструють більшу варіативність зовнішності, оскільки самки відбирають їх за цими ознаками. Воллес, зі свого боку, припускав, що варіативність обумовлена природним відбором.
Дослідження проводилось на метеликах виду Птахокрилка королеви Олександри (Ornithoptera alexandrae), відомих своїм яскравим забарвленням. Було проаналізовано 16 734 зображень цих комах обох статей з колекції Музею природної історії.
Еволюційні зміни у самців метеликів виявляються більш помітними для людського ока, ніж у самок, чиї відмінності складніше зафіксувати. Повідомляється, що використання ШІ дозволило виявити ці приховані варіації.
Результати показали, що обидва припущення вірні: самці дійсно мають більше зовнішніх варіацій, але самки також володіють менш помітними відмінностями.
Дженніфер Катхілл зі Школи наук про життя Університету Ессекса зазначила, що штучний інтелект допоміг глибше зрозуміти еволюційні процеси та біорізноманіття.
“Вивчення фотографій Птахокрилок дозволило виявити, що стать стала причиною значних еволюційних змін, особливо у формі, кольорах і візерунках самців“, – сказала вона.
Також вдалося знайти приклади, коли самки демонстрували більшу фенотипову різноманітність, ніж самці, підсумувала Катхілл.
Дарвін і Воллес незалежно прийшли до багатьох еволюційних ідей, але Дарвін став більш відомим. Незважаючи на суперечки, вони завжди поводилися коректно і поважали один одного. Дарвін навіть писав, що йому подобається відсутність заздрощів між ними.