У Дружківці, невеликому містечку на Донеччині, життя триває попри постійні обстріли і руйнування. Відсутність електрики, води та доступу до медикаментів створює критичну ситуацію для близько 12 тисяч жителів, серед яких є понад тридцять дітей. Однак незважаючи на небезпеку, багато хто не готовий залишити свої домівки.
В останні тижні місто зазнало нових атак з боку російських військ, які, зокрема, почали обстрілювати цивільні об’єкти керованими авіабомбами. Незважаючи на те, що в Дружківці відновлено газопостачання, людям не вистачає базових життєвих потреб. Лише одна аптека функціонує, а швидка допомога часто не може виїхати на виклики через небезпеку.
У рамках евакуації, спеціальні бригади, відомі як “Білі янголи”, намагаються врятувати тих, хто залишився в місті. Одна з основних проблем — це цілеспрямовані атаки на евакуаційні автомобілі; за останні три місяці п’ять машин було знищено або пошкоджено.
Психологічний тягар ліквідації будинку стає важким для тих, хто все ще залишається. Багато літніх людей відмовляються їхати через страх перед невідомістю, продовжуючи жити в напівзруйнованих будинках. Для них залишитися вдома, навіть у таких умовах, виявляється менш страшним, ніж дати собі шанс на невизначене життя в новому місці.
Часом, рішення про втечу стає актуальним лише тоді, коли будинок вже змінюється на руїни. Евакуацію, як правило, організовують через Краматорськ, де є пункти для тимчасового перебування.
Протягом однієї з таких евакуацій, кореспонденти мали змогу побачити реалії життя в Дружківці, зокрема обстріляні вулиці, де збереглися лише руїни та спогади. Більшість мешканців ще тримаються за свої домівки, хоча стикаються з немислимими труднощами, пов’язаними із бомбардуваннями.
Залишаючи місто, люди часто беруть із собою все, що можуть. В одному з випадків пара, що втратила свій дім, мовчки пакувала речі в сумки, намагаючись зрозуміти, куди тепер їм іти. Їх шок від втрати та постійного страху видавався на обличчях.
Секрети виживання у Дружківці відображають реальність багатьох міст уздовж лінії фронту. За останні місяці евакуаційні команди навчилися бути обережними, а також пристосовуватися до швидко змінюваних умов, нагадуючи, що для багатьох рішення про виїзд виникає лише після знищення рідних стін.
Місцева влада постійно закликає мешканців покинути місто раніше, ніж настане критичний момент, але зрештою, кожен приймає своє рішення в свій час. Головне, щоб до цього моменту було ще можливо врятувати їх.